2 лютого у Новомосковську вшанували пам"ять полеглого в АТО Героя України, земляка Микити Ярового. Хлопець героїчно загинув 18-го грудня 2016 року у запеклому бою під Калинівкою.
Захід відбувся біля пам"ятника воїнам Новомосковщини, які загинули в АТО/ООС.
Були присутні рідні Микити, родини загиблих героїв, представники влади та громадських організацій міста, учні Ліцею № 11 (тоді Колегіум № 11), в якому навчався воїн.
Герой України Микита Яровий народився 2 лютого 1995 року в селищі Меліоративному. Закінчив Новомосковський міський колегіум № 11. Навчався у Запорізькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник». Потім вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив прискореним курсом в лютому 2016 року.
У квітні 2016 року Микита Яровий вже був на фронті. Його відразу ж призначили командиром 3-ї роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Він був наймолодшим серед усіх командирів в АТО.
Микита Яровой ніс службу на одній з найнебезпечніших ділянок фронту, «Світлодарській дузі», в районі між смт Луганське та окупованим містом Дебальцеве. Командував взводно-опорним пунктом (ВОП) на передовій лінії оборони.
18 грудня 2016 року близько 6-ї години ранку противником було нанесено вогневе враження по позиціях взводних опорних пунктів 1-го механізованого батальйону 54 ОМБр. Близько 9:00 противник здійснив спробу прориву з боку лісу у фланг 2-ї механізованої роти. Було прийнято рішення про здійснення контратаки, для виконання бойового завдання відібрано групу добровольців. Завданням групи було заволодіти позиціями переднього краю противника з метою відсіку можливості відходу ворожої групи та недопущення виходу резервів противника на допомогу своїм підрозділам.
Близько 10:15 маневрена група 3-ї механізованої роти, у складі до механізованого взводу, на чолі якої був командир роти Микита Яровий, здійснила вихід через позиції 1-ї механізованої роти, прикриваючись лісосмугою, та увійшла у фланг противнику. За годину група вийшла на визначений рубіж, де намагалася закріпитися і утримувати зайняті позиції, але була обстріляна незаконними збройними формуваннями з трьох сторін зі стрілецької зброї та артилерії. Під час щільного обстрілу лейтенанта Ярового було смертельно поранено кулею ворожого снайпера.
Завдяки проявленим мужності та героїзму командира Микити Ярового та групи, яку він очолював, було виконане поставлене завдання щодо знищення ворожої ДРГ та недопущення виходу резервів незаконних збройних формувань.
Група «Шайтана», а так Героя називали воїни, з пораненими вийшла через ліс до позицій, які на той час вже зайняли українські підрозділи. Через обстріли бойові товариші не змогли витягти тіло загиблого командира і солдата Андрія Байбуза («Ефу»), їх забрали бойовики. Вже по обіді 19 грудня почалися переговори про обмін. Обмін тілами загиблих відбувся у місті Щастя 25 грудня, в присутності СММ ОБСЄ» .
По смерті залишилися мати, Людмила Володимирівна, молодший брат, вагітна наречена. Микита не встиг одружитись, вінчання було призначене на 20 січня 2017 року у львівському Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Вже після смерті Героя 30 травня 2017 року народився його син».
(з Вікіпедії)
Похований Микита в селищі Меліоративному.
30 грудня 2016 року за виняткову мужність та героїзм Указом Президента Петра Порошенка Микита Яровий був посмертно удостоєний звання Героя України та ордену «Золота Зірка».