Боєць 25 ОПДБ Новомосковщини заживо згорів в бліндажі, рятуючи життя своєму побратимові

Сьогодні бійці 25-ої окремої повітряно-десантної бригади Новомосковщини провели в останню путь товариша по службі – 24-річного сержанта Михайла Михайловича Калихаліна, який загинув 19 листопада в зоні АТО, на лінії розмежування - біля села Каменка Ясинуватського району Донецької області, під час виконання свого військового обов’язку. Він заживо згорів в бліндажі, рятуючи життя своєму побратимові.

Михайло служив на контракті у 25-й окремій повітряно-десантній Дніпропетровський бригаді (в/ч № 1126 у смт. Гвардійське Новомосковського району). В зоні АТО був командиром бойової машини.

Спочатку Михайло проходив строкову службу, пізніше – підписав контракт. Він був на передовій в зоні АТО та захищав Україну із 2014 року.

Трагедія сталася у бліндажі, де разом з Михайлом знаходилися ще троє його побратимів. За офіційною версією, в укріплення потрапив бойовий ворожий снаряд, від якого бліндаж загорівся. З чотирьох бійців вижив лише один, котрого ціною власного життя із бліндажу витягнув саме Михайло. Він же разом з іншими двома бійцями від чадного газу задихнувся і згорів заживо. Саме тому його ховали у закритій труні.

Перед похованням на кладовищі села Веселе Павлоградського району із Михайлом попрощалися його товариші по службі та командування 25 ОПДБ у селищі Гвардійське Новомосковського району.

Потім труну із тілом молодого героя привезли до малої батьківщини. Попрощатися із ним прийшли близько 400 чоловік - родичі, друзі, односельці, однокласники, вчителі, представники Павлоградського міськрайонного військкомату, військовослужбовці та волонтери із Вербок, Веселого, Павлограда та Гвардійського. В цей трагічний день провести в останню путь бійця приїхали і представники місцевої влади, в тому числі голова Вербківської об’єднаної територіальної громади та голова Павлоградської райдержадміністрації.

«Цей хлопець пішов відслужити строкову службу, але пройшовши курс молодого бійця через півроку він написав рапорт і відправився на передову – захищати свою родину та Україну. Він був дуже відважною та розумною людиною. Мріяв стати професійним військовим, офіцером – хотів вступати до Вищого командного училища. Але, нажаль, його мрії так і не здійснилися, бо ця клята війна забрала ще одне життя, життя справжнього героя», - каже голова Павлоградської райдержадміністрації Святослав Максимчук.

«Це дитя росло у мене на очах. Ми всі його дуже любили. Він був веселий, гарно танцював і співав. Він любив людей, з усіма знаходив спільну мову. А скільки у нього друзів було! Навіть сьогодні, ви подивіться, скільки прийшло молоді із ним попрощатися. Це для нас дуже важка втрата та нестерпний біль, особливо для його матері Олени Вікторівни та двох братів Сергія та Валерія», - згадує подруга бабусі Михайла Валентина Іванівна.

Проводжали Михайла Калихаліна із всіма військовими почестями – під гімн України та військовий залп автоматів. Його побратими накрили труну прапором 25 ОПДБ, бо, як вони всі самі кажуть: «Десантники не вмирають, вони уходять в небо!».

Кріста Офенбах