У Новомосковському історичному музеї презентували виставку картин Миколи Сарми-Соколовського

Міський музей презентував виставку картин Миколи Олександровича Сарми-Соколовського до 111-річчя від дня народження українського бандуриста, кобзаря, поета, художника, священника, політв'язня радянського режиму.

Про життя дисидента розповіли в закладі.

Микола Олександрович народився 19 травня 1910 року на Катеринославщині, походив із духовного роду. Освіту здобув у Миргородській художньо-керамічній школі імені Миколи Гоголя. Саме у Миргороді М.Сарма-Соколовський зацікавився грою на бандурі, почав кобзарювати із кобзарем Іваном Ярошем.

Діяльність молодого кобзаря викликала цікавість Дніпропетровського головного політичного управління (ГПУ). Через причетність до діяльності Спілки української молоді у 1929 р. його було арештовано і засуджено до 5 років заслання на Соловки.

Згодом Микола втік з-під варти й під вигаданим прізвищем навчався у Київському художньому інституті. У 1942 р. Соколовський вступив на навчання на Пастирські курси Української Автокефальної Православної Церкви. Після закінчення був висвячений єпископом Мстиславом у диякони, а потім у священики під склепінням дерев’яного Покровського храму, збудованого на кошти останнього кошового Петра Калнишевського. Згодом о.Микола одержує парафію на Буковині.

Наприкінці 1944 р. знову був заарештований радянськими спецслужбами, але втік при перевезенні в'язнів. Приєднався до Івано-Франківського підпілля Організації українських націоналістів і активно діяв у ньому понад два роки. У травні 1948 р. потрапив у засідку, яку підготували у КДБ, і врешті був засуджений до страти. Потім розстріл замінили на 25 років ув'язнення. На його справi була червона смуга – «Весьма опасный, склонен к побегам, использовать только на общих работах».

КДБісти також заарештували дружину Миколи Олександровича Варвару та її братів, як родичів «ворога народу». Трьох доньок родини священика виховували інші родичі.

В неволі митець писав вірші, малював картини, виготовив собі та друзям-політв’язнями бандури, навчив їх кобзарського мистецтва та разом з ними створив ансамбль бандуристів. Звільнений у вересні 1961 р., працював на заводi у Ворошиловградi. Вів гурток бандуристів при педiнститутi. Його вiршi публікувалися в обласних газетах.

Та знову почалися цькування в пресі як націоналіста, йому заборонили вести гурток бандуристiв, звільнили з заводу.

1974 р. Микола Олександрович переїхав у Новомосковськ. Але і тут Отець Микола постійно був під наглядом КҐБ, його офіційно попереджали і залякували: якщо колишній політв’язень не припинить антирадянську діяльність і не назве прізвищ діючих українських націоналістів, то його за волею радянського народу і партії втретє судитиме трибунал з фатальним вироком.

За незалежності Сарма-Соколовський став настоятелем невеликої церкви УАПЦ, користувався любов’ю та пошаною добрих людей. Створив районний та обласний осередки ОУН на Січеславщині. Членами ОУН стали його дружина Варвара, дочки Оксана і Євгенія, онука Мирослава та онук Олесь Соколовський, який очолює ОУН на Луганщині. На 92 році життя, 9 серпня 2001 року, перестало битися палке серце отця Миколи Сарма-Соколовського, вірного патріота, борця за незалежність і самостійність України.

Інформація та фото Новомосковського історико-краєзнавчого музею імені Петра Калнишевського.