До 36-х роковин трагедії: інтерв"ю з керівником організації «Союз Чорнобиль» Новомосковщини

До роковин трагедії на Чорнобильській атомній станції пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з одним із тих, хто тоді рятував світ, заступником голови Новомосковської міськрайонної організації «Союз Чорнобиль» Віктором Івановичем Кугою.

Вікторе Івановичу, Ви є заступником голови Новомосковської міськрайонної організації «Союз Чорнобиль України»? Яка кількість членів в організації?

- Наша організація міськрайонна і налічує 78 чоловік. Взагалі-то, у місті і в районі в рази більше людей, які постраждали від чорнобильської катастрофи. Це і ліквідатори, і діти ліквідаторів, і переселенці. … З часом біля Меморіалу чорнобильцям у місті планується встановити (праворуч і ліворуч пам’ятника) дві стели на яких будуть викарбувані імена усіх ліквідаторів з Новомосковщини. Містяни повинні бачити імена героїв.

Чи є достатньою, на Ваш погляд, увага до потреб чорнобильців-ліквідаторів з боку влади країни, міста, району? Щодо медичного обслуговування: наприклад, чи безкоштовні ліки або хоч частина з них?; як з санаторно – курортним лікуванням?; оздоровленням?; пенсіями? Щодо вакцинації від КОВІД: чорнобильці-ліквідатори, тим більш інваліди, мають право першочергово отримати щеплення?

- Ох.… щодо усіх цих питань можна лише сумно зітхнути. Тут роками нічого не зрушується. Пенсії, як для людей, що втратили здоров’я задля безпеки великої кількості людства, просто мізерні. Раніше нас було більше. Чорнобильці виходили з вимогами, протестували, відстоювали право на те, на що заслужили. ...От наведу вам приблизні цифри. Наприклад, доплата на харчування у мене, як у чорнобильця – 100 гривень у місяць. А до пенсії мені, як чорнобильцю додають аж… 182 гривні. Ну от зараз добре, що монетизованою субсидією, все ж, покривають 50 відсотків витрат на комуналку.

Пенсії інвалідів чорнобильців також на дуже низькому, з огляду на заслуги, рівні.

Путівки до санаторію дають не часто. Та й, здебільшого вони для інвалідів І-ї групи. А щодо ліків: рецепти на безкоштовні можна отримати, наприклад на якісь дрібниці на кшталт цитрамону. Хоча, лікар Наталія Чиненкова опікується нами, намагається допомогти. А от якщо, наприклад операція чи що, то потрібна куча довідок і підтверджень зв’язку хвороби з радіацією. Так що не схочеться й возитися, щоб потім отримати копійки компенсації.

На вакцинацію нас запрошують. Чорнобильці у групі ризику щодо КОВІД. Та у нас в усіх стільки вже хронічних захворювань, що сама вакцинація для нас є великим ризиком. Тож, поки що, зокрема особисто я щеплення отримувати не поспішаю. Там буде видно.

Трішки розкажіть про себе. Як Вас торкнулася та біда – Чорнобиль? Ви ліквідатор?

- Так, ліквідатор. Потрапив у Чорнобиль на початку 1987 року. Справа у тому, що я служив у військах радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту, маю офіцерське звання. …Я до того й готувався: бо, якщо не я, то хто ж? ...Оформили мені направлення. Своїм ходом я дістався Білої Церкви. А звідти в Оране. Туди вже приїжджали «покупці» і розвозили нас куди вважали за потрібне. Я потрапив у 442-й полк. Це в 30-кілометровій зоні. Взагалі-то, за 12 км від самої станції ми були. Жили, саме офіцери – у вагончиках. Мені дали завдання керувати ротою, яка працювала над ліквідацією наслідків аварії на одній з ділянок…. Я бачив по молодих хлопцях, що вони не до кінця розуміли тоді усієї підступності радіації, часто поводилися безпечно. Та й навколо ж то усе буяло, ще й квітло: зелено, сонячно так. От, тільки неподалік ліс порудів. Я ж, на відміну від молодих солдат добре знав яка то велика трапилася біда. Слідкував, взагалі-то, щоб хлопці були обережними.

Коли повернувся додому зі здоров’ям проблем не відчував. Це усе почалося трохи згодом. А от моральний стан був тяжкий. Те, що сталося, надзвичайно гнітило.

І наостанок таке питання-емоція: знаю серед чорнобильців людей, які, окрім того, що у ту лиху годину рятували світ від страшного випромінювання, так і зараз на тих лініях, де країні найскладніше. Це чорнобильці-ліквідатори, які зараз воюють, або воювали в АТО/ООС. Відстоюють незалежність країни. Це, наприклад Олександр Швед – мешканець Новомосковська, який у війську на передовій вже скоро, як 7 років; Віталій Мешко – чорнобилець-ліквідатор І-ї категорії. Воював у Пісках, коли там було найгарячіше. (останні 3 роки живе у Синельниківському районі, а до того усе життя – у Новомосковську).… От мене хвилює таке: я буваю на усіх заходах, присвячених роковинам трагедії та вшануванню ліквідаторів. Я ніколи, жодного разу не чула, щоб згадали цих людей, або інших таких, не говорячи вже про нагороди для них, хоча такі вручаються на мітингах постійно?...

- Можливо, що вони просто не є членами нашої організації… Скажу так: голова організації - Валерій Гнідко, він, думаю зможе вам відповісти на це питання.

Дуже дякую. Нехай Вам щастить. Міцного Вам здоров’я.

З Віктором Кугою говорила Ольга Кібарова